Словарь української мови (1924)/горілка
◀ горілиця | Словарь української мови Г горілка |
горілчаний ▶ |
|
Горі́лка, ки, ж. Водка, хлѣбное вино. Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. Ном. № 2093. Без горілки — нема говірки. Чуб. I. 282. Ум. Горі́лонька, горі́лочка. Грин. III. 681.