ственный гайну́. Бранное слово: гайнів брат. Ном. стр. 285 № 3349.
Га́йно, нар. Мѣшкотно, медленно.
Гайно́, на́, с. 1) Навозъ, испражненія. Ном. № 7916; № 6572. 2) Подстилка соломы для скота. О. 1862. VIII. 49. 3) Медвѣжья берлога. Шух. I. 22. 4) Безпорядокъ. Гайно́м стоя́ти. Быть въ безпорядкѣ. Казала, що все прибрала в хаті, аж бачу, що все такечки й стоїть гайном.
Гайнува́ння, ня, с. Небреженіе, небрежность, бездѣльничанье.
Гайнува́ти, ну́ю, єш, гл. Небречь, растрачивать, мотать. Ти ж і сам колись був таким, як ми, дукою. Хто тобі, пеському синові, звелів гайнувати батьківщину. К. Бай. 47. Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Ном. № 558. Заробить гроші, та й гайнує їми, — нічого не зостається в його. Новомоск. у. 2) Кутить, гулять. А кум з кумою в корчмі гайнує. Чуб. № 1099. 3) Производить безпорядокъ. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, — аж усе піде жужмом. МВ. II. 10.
Гайну́ти, ну́, не́ш, гл. Побѣжать, кинуться, махнуть, удрать. Г. Барв. 314. Десь так гайнув, що й не видно. Ой гайну я до дівчат та й на вечерниці. Нп.
Гайня́ний, а, е. Грязный, скверный. Громада, громада! гайняна їх рада! Ном. № 14068.
Гайо́ви́й, а, е. = Гаєвий. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425.
Гайови́й, во́го, м. Лѣсной сторожъ.
Гайови́к, ка́, м. Лѣшій. Уман. II. 84.
Гайо́к, йка́, м. Ум. отъ гай.
Гайо́чок, чка, м. Ум. отъ гай.
Гайса́ння, ня, с. = Гасання.
Гайса́ти, са́ю, єш, гл. = Гасати.
Га́йстер, ра, м. 1) = Чорногуз, Ciconia nigra. Вх. Пч. II. 9. Пирят. у. 2) = Гайстра. ЗЮЗО. I. 113. Котл. Ен. VI. 43.
Га́йстра, три, ж. Астра, Aster chinensis L.
Гайстру́к, ка, м. Родъ женскаго головного убора: бѣлый платокъ, вышитый по концамъ. Борз. у.
Гайта́! меж. При управленіи лошадью: направо. Желех.
Га́йта, ти, ж. Распутная дѣвка. Желех.
Гайта́н, на, м. Поясъ съ гамано́м, большимъ шиломъ, ножемъ и прочее (у пастуховъ). О. 1862. V. Кух. 37.
Гайта́ра, ри, ж. Гитара. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Га́йти, ж. Дѣтск. Гулять. О. 1862. IX. 118.
Гайти́на, ни, ж. Жердь. Кіев. г.
Га́йтів, това, м. 1) Полевой сторожъ. Желех. 2) = Гайник. Вх. Лем. 401.
Гайтове́, во́го, с. Охота. Желех. Тоже: гайто́ви, мн. Шух. I. 235.
Гайтта! меж. Гайта́. Kolb. I. 65.
Гайтува́ння, ня, с. Охота съ гончими. Галиц.
Гайтува́ти, ту́ю, єш, гл. Охотиться, особенно съ гончими. Вх. Зн. 9. Шух. I. 235. 2) Распутничать? См. Га́йта. Коли мати гайтує, то й дівка. Ном. № 13984.
Гайту́сь, — ходи́ти Дѣтск. Испражняться. На чорнім хліб ся родить, а на біле гайтусь ходять. Ном. № 12206.
Гак, ку, м. 1) Крюкъ. Рудч. Ск. I. 69. Грин. III. 412. Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте. АД. I. 146. 2) Родъ багра для ловли рыбы. Вх. Пч. II. 25. 3) Крючекъ для удочки, но чаще употребляется ум. гачо́к. 4) Шипъ подковы. Треба перекувать коня, бо вже гаки позбивались. Аф. 353. 5) Орудіе для обтягиванія бочки обручемъ. 6) Тут тобі́ й гак! Тутъ тебѣ и конецъ; тутъ тебѣ и аминь! 7) З га́ку плоди́ти ота́ру. Браться досматривать стадо овецъ, получая за это отъ хозяина тридцатую овцу (о личманах). О. 1862. V. Кух. 37. 8) З гако́м. Съ лишнимъ, съ небольшою прибавкою. По дві десятині й вісім аршин та трошки й з гаком. Вас. 208. Ум. Гачо́к, гаче́чок.
Га́кало, ла, м. и с. Часто повторяющій меж. га.
Га́кання, ня, с. Частое повтореніе вопросит. меж. га.
Га́карь, ря, м. Стволъ молодаго дерева, которымъ связываютъ вмѣсто двѣ тальби, два плота, сплавляемаго дерева. Шух. I. 181.
Га́кати, каю, єш, гл. Часто повторять вопросит. меж. га́; чтокать. І доки ти будеш усе тільки гакати? — Такий вже гакало!
Гаківни́ця, ці, ж. Длинное крѣпостное ружье. КС. 1882. X. 142. Три рушниці-гаківниці і три самопали. Шевч. 450.
Га́кнути, кну, неш, гл. Крикнуть га. Га! Та як гакне, то аж зорі на небі заворушились. МВ. (КС. 1902. X. 149).
Гакс, меж. Крикъ, которымъ прогоняютъ свиней. Вх. Лем. 447.
Гакува́тий, а, е. Крючковатый.
Гал, лу, м. 1) Небольшой шаръ. 2) По-
