Воро́та, рі́т, мн. Ворота. Голий іде — ворота вузькі. Ном. № 1473. Части воротъ: стовпи́ — столбы, къ которымъ прикрѣплены ворота, стовпці́ — вертикальные брусья, въ которыхъ укрѣплены горизонтальныя ворі́тниці; отъ верхушки одного стовпця́ до низу другого идетъ діагональю планка, прибитая для большей крѣпости воротъ и называемая перепо́нка. Харьк. у. (Лобод.). Ум. Ворі́тка, ворітця́, ворі́тенька, ворі́течка, ворі́тонька, ворі́точка. Бігла чечітка поперед ворітка. Ном. стр. 302, № 429.
Ворота́рь, ря́, м. 1) Привратникъ. Воротаре, воротаре, вітвори воротонька. АД. I. 40. 2) Родъ хороводной игры. КС. 1889. IX. 635.
Воро́тати, таю, єш, гл. Обтирать зерно въ ступѣ отъ шелухи. Золотонош. у.
Вороти́ло, ла, с. 1) = Навій. Вх. Уг. 247. МУЕ. III. 24. Шух. I. 255. 2) Длинное бревно, которымъ поворачиваютъ мельницу. 3) Часть токарні (см.). Шух. I. 305. 4) Родъ ключа для поворачиванія навоя въ ткацкомъ станкѣ. Волч. у.
Воро́тник, ка, м. = Воротарь. Гол. (Желех.).
Воро́тниця, ці, ж. 1) = Ворітниця. 2) Ворота, плетеныя изъ прутьевъ. Угор.
Воро́тній, я, є. Воротный. Якась людина.... бралась на перелаз у воротній хвірточці. Г. Барв. 419.
Вороття́, тя́, с. = Воріття. Троянці, в кріпості запершись, Енея ждали вороття. Котл. Ен. V. 31. Буде каяття на світі, — вороття не буде. Шевч. 379.
Во́рох, ха, м. 1) Куча. Шух. I. 178. У во́росі погуто́рити. Поговорить въ компаніи. Шух. I. 41, 50. 2) Куча не вѣяннаго зерноваго хлѣба. Пшениці ворох був не вкритий. Алв. 69. Ні жадної скирти не осталося — він усі помолотив. Вороха так до неба. Грин. II. 69.
Ворохі́бини, бин, ж. мн. = Ворохібня. К. Дз. 167.
Ворохі́бник, ка, м. Мятежникъ. Вх. Зн. 21.
Ворохі́бництво, ва, с. = Ворохібня. З ворохібництвом лихим своїм таяться. К. Дз. 117.
Ворохі́бня, ні, ж. Мятежъ. Вх. Зн. 21. К. Дз. 115, 32.
Ворохо́бити, блю, биш, гл. Бунтовать, возставать. Желех.
Воро́чання, ня, с. Переворачиваніе.
Вороча́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Возвратиться. Ворочай, зятеньку, хоч не хутко. Мет. 99. 2) Возвращать. Доганяйте, ворочайте літа молодії. Нп.
Воро́ча́тися, ча́юся, єшся, гл. 1) Возвращаться. Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся. Гол. 2) Поворачиваться. Ой матінко утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько. Грин. III. 429. 3) Имѣться, случаться. Нашим усе чарчина ворочається. Грин. I. 239.
Во́рочок, чка, м. Ум. отъ во́рок.
Ворситися, шуся, сишся, гл. Сердиться. Вх. Зн. 18.
Ворухли́вий, а, е. Подвижной; безпокойный.
Ворухну́ти, ну́, не́ш, гл. Шевельнуть.
Ворухну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Шевельнуться. Не зна Марко, як в колисці часом серед ночі прокинеться, ворухнеться, то вона вже скочить і укриє й перехристить. Шевч. 105.
Воруши́ло, ла, с. Рычагъ. Полѣсье.
Воруши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Шевелить. Не воруши гною, бо буде воняти. Ном. № 3289. 2) Трогать. Чорте, на́ груш, тільки мене не воруш. Ном. № 3837. Не воруште мене, не займайте мене, неначе ви й не бачите нічого. Кв. I. 88.
Воруши́тися, шу́ся, шишся, гл. Шевелиться. Ворушиться, і усом моргає, очима поводить. Кв. I. 126. Ворушіться ще, жили, поки живі. Ном. № 5934. Усюди.... народ ворушився. Стор. М. Пр. 51.
Ворушли́вий, а, е. = Ворухливий.
Ворушня́, ні́, ж. Суматоха, волненіе (толпы). Желех.
Ворча́ти, чу́, чи́ш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319.
Вор'я́, р'я́, с. = Вір'я. Козел. и Борз. у. Через вор'є перелізти, зараз і в леваду. О. 1862. VII. 34.
В-осени́, нар. Осенью. В-осени ложка води, а дві грязі. Ном.
Восе́т, ту, м. Раст. = Осот. Вх. Пч. I. 9.
Воси́ка, ки, ж. = Осика. Вх. Пч. I. 12.
Воскобі́йник, ка, м. Воскобойникъ, воскобой и хозяинъ воскобойни.
