Словарь української мови (1924)/ворітниця

by Борис Грінченко

◀ ворітний

Словарь української мови Борис Грінченко В ворітниця

ворітонька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ворі́тниця, ці, ж. 1) Доска въ воротной створѣ. См. Ворота. Дойшли вони до воріт, Остап осадив сало (що ніс) на ворітницю. О. 1862. I. 35. Иногда во мн. ч.: ворота. Втворіть ворітниці! АД. I. 41. 2) Глуха́ ворі́тниця. Столбъ, къ которому привязаны ворота. Мнж. 135.