Відпис, су, м. Письменный отвѣтъ. Написав усе, що сталося, і просив відпису. Св. Л. 318.
Відписа́ти. См. Відписувати.
Відпи́сувати, сую, єш, сов. в. відписа́ти, шу́, шеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтитъ письменно. От і написали до царя, а цар одписав і кличе до себе. Рудч. Ск. II. 71. Наші хлопці назад листи одписали. Грин. III. 563 На сей лист не відписано мені нічого. К. ХП. 65. 2) Завѣщать, оставлять, оставить по завѣщанію. Може старий відпише флігель мені. Левиц. Пов. 80. Макієвський пан відписав на церкву худобу. Г. Барв. 168.
Відпита́ти. См. Відпитувати.
Відпи́ти, ся. См. Відпивати, ся.
Відпи́тувати, тую, єш, сов. в. відпита́ти, та́ю, єш, гл. Путемъ разспросовъ находить, найти, узнавать, узнать. Повіз Лейба горщик масла в місто продавати та й пішов собі на ринок купця відпитати. Рудан. I. 64.
Відпиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відіпхну́ти, ну́, неш, гл. Отпихивать, отпихнуть, отталкивать, оттолкнуть. Відіпхнув срібний човник золотим весельцем. Рудч. Ск. II. 39.
I. Відпіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. відіпра́ти, відперу́, ре́ш, гл. Отстирывать, отстирать, отмывать, отмыть (бѣлье).
II. Відпіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. відпе́рти, відіпру́, преш, гл. 1) Отпирать, отпереть. Скрипливії ворітечка, не можу відперти. Мет. 2) Отражать, отразить, дать отпоръ, отогнать. Смерти не відперти. Посл. Насилу відперли його. Черк. у. 3) Относить, отнести (тяжелое что либо).
I. Відпіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відіпра́тися, відперу́ся, ре́шся, гл. Отстирываться, отстираться, отмываться, отмыться (о бѣльѣ). У шось таке рушник уробили, що й не відіпралося. Черниг.
II. Відпіра́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відпе́ртися, відіпру́ся, прешся, гл. 1) Отпираться, отпереться (о запорѣ). 2) = Відмагатися 1. Відпірайся, мій синочку, що коника та й не маєш. Нп.
Ві́дпірка, ки, ж. Отговорка. От і має відпірку. НВолын. у.
Відпі́рчити, чу, чиш, гл. Отпороть, высѣчь. Бідну дитину через стілець та й одпірчать. О. 1862. I. 72.
Відпічну́ти, ну́, не́ш, гл. = Відпочити. Желех.
Відплазува́ти, зу́ю, єш, гл. Отползти.
Відпла́кати, чу, чеш, гл. Перестать оплакивать. Відплакав своє горе.
Відпла́та, ти, ж. 1) Отплата, вознагражденіе. А ще ж бо я отцю, неньці одплати не дав. Чуб. V. 1016. Я люблю тебе, дівчино, як дитину мати, не бажаю за кохання любої відплати. К. Досв. 61. 2) Возмездіе, воздаяніе, отмщеніе.
Відплати́ти. См. Відплачувати.
Відпла́чувати, чую, єш, сов. в. відплати́ти, чу́, тиш, гл. 1) Отплачивать, отплатить, вознаграждать, вознаградить. Нема в нас, козаків, срібла та злата, щоб за дари дарами відплатити. К. Бай. 21. 2) Отомщать, отомстить. Товариші гайдамаки, чиніть мою волю, що нам треба відплатити вкраїнську недолю. Макс.
Відпли́в, ву, м. 1) Стокъ. 2) Отливъ (морской). Желех.
Відплива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відпливти́, ву́, ве́ш, відпли́нути, ну, неш, відплисти́, ву́, ве́ш, гл. Отплывать, отплыть. Селезник одплив трохи далі. Грин. I. 104. Сіли собі у човничок, од бережка відплинули. Чуб. V. 558.
Відпліши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Вынуть клинышекъ, которымъ было что либо заклинено. 2) Отколотить. Відплішив так, що до нових віників буде згадувати. Чуб.
Відпльо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. відплюва́тися, плюю́ся, є́шся, гл. Отплевываться, отплеваться. Як перейде (піп) дорогу — щастя не буде, хиба відплюєшся. Ном. № 13383.
Відплю́скати. См. Відплюскувати.
Відплю́скувати, кую, єш, сов. в. відплю́скати, каю, єш, відплю́снути, ну, неш, гл. Отплескивать, отплеснуть.
Відплю́щити, ся. См. Відплющувати, ся.
Відплю́щувати, щую, єш, сов. в. відплю́щити, щу, щиш, гл. Раскрывать, раскрыть (глаза).
Відплю́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. відплю́щитися, щуся, щишся, гл. Раскрываться, раскрыться (о глазахъ).
Відповза́ти, за́ю, єш, сов. в. відповзти́, зу́, зе́ш, гл. Отползать, отползти.
Відповіда́ння, ня, с. Отвѣтъ. Слово это взято изъ слѣдующаго стиха фальсифицированной думы „Битва Чигиринская“: Слухати гетьмана Жолковського одповіданьє. Срезн. Запор. Ст. I. 88.
Відповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. відпові́сти, ві́м, віси́, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить.
