Словарь української мови (1924)/відписувати

by Борис Грінченко

◀ відписати

Словарь української мови Борис Грінченко В відписувати

відпитати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відпи́сувати, сую, єш, сов. в. відписа́ти, шу́, шеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтитъ письменно. От і написали до царя, а цар одписав і кличе до себе. Рудч. Ск. II. 71. Наші хлопці назад листи одписали. Грин. III. 563 На сей лист не відписано мені нічого. К. ХП. 65. 2) Завѣщать, оставлять, оставить по завѣщанію. Може старий відпише флігель мені. Левиц. Пов. 80. Макієвський пан відписав на церкву худобу. Г. Барв. 168.