Відмо́ргувати, гую, єш, гл. Отвѣчать миганіемъ. Одна моргне бровою, а друга їй одморгує. МВ. (О. 1862. III. 35).
Відмори́ти. См. Відморювати.
Відморо́жувати, жую, єш, сов. в. відморо́зити, жу, зиш, гл. Отмораживать, отморозить. Мороз узяв та й одморозив йому пальця. Чуб. I. 5.
Відмо́рювати, рюю, єш, сов. в. відмори́ти, рю́, риш, гл. — бджо́ли. Морить, заморить пчелъ. Треба перед Спасом одморювати бджіл. Волч. у. (Лобод.).
Відмота́ти. См. Відмотувати.
Відмо́тувати, тую, єш, сов. в. відмота́ти, та́ю, єш, гл. Отматывать, отмотать.
Відмочи́ти. См. Відмочувати.
Відмо́чувати, чую, єш, сов. в. відмочи́ти, чу́, чиш, гл. Отмачивать, отмочить.
Відмуро́вувати, вую, єш, сов. в. відмурува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Разбирать, разобрать каменную или кирпичную стѣну, которая закрывала входъ. Льох замурований, треба його відмурувати. 2) Отгораживать, отгородить каменной или кирпичной стѣной. Відмурував город від сусіда.
Відмуро́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. відмурува́тися, ру́юся, єшся, гл. 1) О заложенномъ кирпичемъ, камнемъ: быть раскрываемымъ, раскрытымъ путемъ удаленія каменной кладки. 2) Отгораживаться, отгородиться каменной стѣной.
Відм'я́лити, лю, лиш, гл. Отколотить, отдубасить. Хтось добре відм'ялив. Чуб.
Відна́джувати, джую, єш, сов. в. відна́дити, джу, диш, гл. Отваживать, отвадить. Як занадяться кури на город, то ніяк не віднадиш. Черк. у.
Відна́дитися, джуся, дишся, гл. Отвадиться, отстать. Через його віднадився купець. О. 1862. V. 56. Зовсім віднадився від дому.
Віднайти́, ся. См. Віднаходити, ся.
Віднахо́дити, джу, диш, сов. в. віднайти́, найду́, деш, гл. Вновь находить, найти.
Віднахо́дитися, джу́ся, дишся, сов. в. віднайти́ся, йду́ся, дешся, гл. Вновь находиться, найтися. Желех.
Відне́сти́. См. Відносити.
Відни́к, ка́, м. Сосудъ (кадка и пр.), въ которомъ держатъ воду. Ум. Відничо́к. Куди ти? — Я хотіла до відничка у сіни, води унести у хату. МВ. (О. 1862. I. 86). Стоїть кухлик на відничку й умийся. Чуб. V. 522.
Відни́ні, нар. Отнынѣ, съ этихъ поръ. Слава не вмре, не поляже однині до віка. АД. I. 120.
Відни́ха, хи, ж. = Відник. Лебед. у. Вх. Пч. II. 6. О. 1862. II. 62.
Відни́ця, ці, ж. = Відник.
Відничо́к, чка́, м. Ум. отъ відник.
Відніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. відня́ти, німу́, меш, гл. Отнимать, отнять, отобрать. А де ж ти діла паляницю? Чи може в лісі хто відняв? Шевч.
Відно́ва, ви, ж. Обновленіе.
Віднови́ти, ся. См. Відновляти, ся.
Відновля́ти, ля́ю, єш, сов. в. віднови́ти, влю́, виш, гл. 1) Обновлять, обновить. 2) Возобновлять, возобновить.
Відновля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. віднови́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Обновляться, обновиться. 2) Возобновляться, возобновиться.
Відно́вок, вка, м. Новый побѣгъ, новый ростокъ, отростокъ. Желех.
Відно́га, ги, ж. 1) Каждая часть развѣтвленія (дороги, древеснаго ствола). Дорога вилами росходиться: та віднога, що на гору, йде в город…, а друга йде долиною. Св. Л. 215. Дуб був високий, а на дубі три одноги були. КС. 1883. I. 57. 2) Рукавъ рѣки. Желех. 3) Отрогъ горы. Желех.
Відно́жина, ни, ж. = Віднога. Міусск. окр.
Відно́сити, шу, сиш, сов. в. відне́сти́, су́, се́ш, гл. Относить, отнести. Звелів царь віднести дітей у церкву на ніч. Чуб. Я приносив, а відносити тобі вже черга. Чуб.
Відня́ти. См. Віднімати.
Відо, пред. = Від. Старший Галич відо Львова. Ном. № 1010.
Відо.... Слова, начинающіяся съ Відо и здѣсь не имѣющіяся, см. на Віді....
Відокро́митися. См. Відокромлюватися.
Відокро́млюватися, лююся, єшся, сов. в. відокро́митися, млюся, мишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться. По весіллю брат відокромився від нас. Федьк.
Ві́дом, ма, м. Извѣстіе, знаніе, свѣдѣніе. Без мого́ ві́дома. Безъ моего вѣдома. Стор. Ві́дома ма́ти. Знать. Ві́дома одібра́ти. Узнать; до свѣдѣнія дойти. Нема́ ві́дома. Неизвѣстно. А нема відома, як у тому замку, що в ньому? Драг. 86.
Відо́мий, а, е. 1) Извѣстный. 2) Я ві-
