Словарь української мови (1924)/віднога

by Борис Грінченко

◀ відновок

Словарь української мови Борис Грінченко В віднога

відножина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відно́га, ги, ж. 1) Каждая часть развѣтвленія (дороги, древеснаго ствола). Дорога вилами росходиться: та віднога, що на гору, йде в город…, а друга йде долиною. Св. Л. 215. Дуб був високий, а на дубі три одноги були. КС. 1883. I. 57. 2) Рукавъ рѣки. Желех. 3) Отрогъ горы. Желех.