Словарь української мови (1924)/відник

by Борис Грінченко

◀ віднести

Словарь української мови Борис Грінченко В відник

віднині ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відни́к, ка́, м. Сосудъ (кадка и пр.), въ которомъ держатъ воду. Ум. Відничо́к. Куди ти? — Я хотіла до відничка у сіни, води унести у хату. МВ. (О. 1862. I. 86). Стоїть кухлик на відничку й умийся. Чуб. V. 522.