суды и иной домашней утвари. 4) — шку́ри. Выдѣлка кожи. Ум. Ви́правка. Оддасть шкурку за виправку. Ном. № 10570.
Ви́правдати, ся. См. Виправдувати, ся.
Ви́правдитися, ся. См. Виправдувати, ся.
Випра́вдувати, дую, єш, сов. в. ви́правдати, даю, єш и ви́правдити, джу, диш, гл. Оправдывать, оправдать. Вх. Лем. 398.
Випра́вдуватися, дуюся, єшся, сов. в. ви́правдатися, даюся, єшся и ви́правдитися, джуся, дишся, гл. Оправдываться, оправдаться. Хотів ся виправдати. Вх. Лем. 398. Як не піймав його, то він там виправдиться. Новомоск. у.
Ви́правити, ся. См. Виправляти, ся.
Виправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́правити, влю, виш, гл. 1) Выправлять, выправить, исправлять, исправить. Горбатого хиба могила виправить. Ном. № 3221. 2) Оправдывать, оправдать. 3) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Я не даром його з дому виправляю од себе. Рудч. Ск. I. 133. 4) Требовать обратно, получить по требованію обратно. От півник узяв та й пішов виправлять жорен. Рудч. Ск. I. 37. 5) — дочку́. При выходѣ дочери замужъ надѣлять бѣльемъ, платьемъ, посудой и иной домашней утварью. 6) — шку́ру. Выдѣлывать, выдѣлать кожу. Шух. I. 254.
Виправля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́правитися, влюся, вишся, гл. 1) Выпрямляться, выпрямиться. (Гиляка) виправилась, та лусь пана по пиці. Грин. II. 198. 2) Разглаживаться, разгладиться. Повиймав із скрині жупан, шапку, пояс, почепив усе на кілочку, щоб виправилось. Г. Барв. 165. 3) Оправдываться, оправдаться. Мир. ХРВ. 400. Виправляється, що цього не було. Екатериносл. у. Не по правді робить, та ще й виправляється. Ном. № 176. 4) Отправляться, отправиться.
Ви́прасувати, сую, єш, гл. Выгладить.
Ви́прати, перу, реш, гл. Вымыть (о бѣльѣ). Та виперу чумакові штани та сорочку. Рудч. Чп. 43.
Ви́працювати, цюю, єш, гл. Заработать тяжелымъ трудомъ.
Ви́прискати, каю, єш, гл. Выбрызгать.
Ви́прищити, щить, гл. безл. Покрыться прыщами.
Випріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́пріти, прію, єш, гл. 1) Выпрѣвать, выпрѣть, выкипѣть (о пищѣ). 2) Выпрѣвать, выпрѣть, выгнивать, выгнить отъ сырости. Шух. I. 74.
Випробо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́пробувати, бую, єш, гл. Испытывать, испытать. (Бог) випробовує святого. К. Псал. 24. Випробовуй їх, що з їх за люде вийдуть. О. 1862. VI. 37. Ви ж мене не знаєте, ви мене ні в якому ділі не випробували. Г. Барв. 163.
Випроваджа́ти, джа́ю, єш и випрова́джувати, джую, єш, сов. в. ви́провадити, джу, диш, гл. 1) Отправлять, отправить. Тую бабину дочку випровадив свиней напувать. ЗОЮР. II. 12. Тоді випровадили його додому. Рудч. Ск. I. 95. 2) Провожать, проводить. Випровадь мя ко Дунаю. Гол. I. 84. Вона його за ворота собаками випровадила. Мет. 115.
Випровожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Ви́проваджати. Випровожала вдова свого сина, ту єдиную дитину. Шевч. 362.
Ви́продати. См. Випродувати.
Випро́дувати, дую, єш, сов. в. ви́продати, дам, даси, гл. Распродавать, распродать.
Ви́просити, ся. См. Випро́шувати, ся.
Ви́простати, ся. См. Випростувати, ся.
Випро́стувати, тую, єш, сов. в. ви́простати, таю, єш, гл. Выпрямлять, выпрямить; вытягивать, вытянуть. Випростав ти спину од тяжкої ноші. К. Псал. 189. Ніжки́ ви́простати. Умереть, издохнуть. До вечора й ніжки (півень) випростав. Сим. 216.
Випро́стуватися, туюся, єшся, сов. в. ви́простатися, таюся, єшся, гл. Выпрямляться, выпрямиться. Випросталась як семисотна верства. Ном. № 8625 стр. 288. А сам аж стелю підпірає, випроставсь. МВ. I. 110.
Ви́прохати, ся. См. Випрохувати, ся.
Випро́хувати, хую, єш, сов. в. ви́прохати, хаю, єш, гл. = Випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. I. 346.
Випро́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. ви́прохатися, хаюся, єшся, гл. = Випрошуватися, випроситися.
Випро́шувати, шую, єш, сов. в. ви́просити, шу, сиш, гл. Выпрашивать, выпросить. Тим тільки й живе, що випросить шматок хліба. Рудч. Ск. II. 162.
Випро́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. ви́проситися, шуся, сишся, гл. Выпрашиваться, выпроситься.
Випру́джувати, джую, єш, сов. в. ви́-
