Словарь української мови (1924)/випрохувати

by Борис Грінченко

◀ випрохати

Словарь української мови Борис Грінченко В випрохувати

випрохуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Випро́хувати, хую, єш, сов. в. ви́прохати, хаю, єш, гл. = Випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. I. 346.