Словарь української мови (1924)/випрохувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
випрохувати
Берлін: Українське слово, 1924

Випро́хувати, хую, єш, сов. в. ви́прохати, хаю, єш, гл. = Випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. I. 346.