чено въ пословицѣ: Саме варило бабу постарило, — т. е. вареніе, работа около печи старитъ женщину. Фр. Пр. 137.
Вари́ста піч. Кухонная печь. Затопила піч варисту. Мкр. Н. 20.
Вари́ти, рю́, риш, гл. 1) Варить; стряпать. Жінко, вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. I. 11. — Дай мені вечеряти, моя ластівко! — Я ж не топила, я ж не варила. Мет. 5. Пиво варити зачинайте. ЗОЮР. I. 223. 2) Безпрестанно уговаривать, читать науку. Я в хаті челядку варила, варила, щоб ішла служить. Кролевец. у. Во́ду вари́ти. Заставлять кого дѣлать что-либо совершенно ненужное, изъ за одного лишь каприза, притомъ постоянно придираясь. Вередливе, тільки воду варить. Ном. № 2727. 3) Ка́шу вари́ти. Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 31.
Вари́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Вариться. Де на двох вариться, — третій поживиться. Ном. № 10758. 2) Быть въ нетерпѣніи, быть не въ состояніи спокойно выждать. Росказую їм (синам) і про те, і про друге.... Отже мій Андрійко хутко і заскучає; так він і вариться: очі собі тре і позіхає, і зітха. „Пустіть уже, мамо!“ проситься. МВ. II. 9.
Вари́шка, ки, ж. = Варо́ха. Варишков меду не їдіт, — т. е. лакомства нужно ѣсть понемножку. Фр. Пр. 138. Батько збирав лижкою, а діти їли варишкою. Фр. Пр. 24.
Варівки́й, а́, е́. 1) Нерѣшительный. Шух. I. 83. 2) Опасный, требующій осторожности, осмотрительный; сопряженный съ рискомъ. Робота коло машини варівка, — роби і бійся. НВолын. у.
Варівко́, нар. 1) Опасно. 2) Жутко; неловко. Варівко на Гавриїла орати. Сквир. у. Нам аж варівко слухати, що мати одного сина гане, а другого хвале. Волч. у.
Варівни́й, а, е = Варівкий. Шух. I. 83. То варівне місце. Фр. Пр. 138.
Варівно́, нар. = Варівко. Варівно з ним (стережіться, бо то злодій або хоче вас бити). Фр. Пр. 138.
Варі́йка, ки, ж. Маленькій горшочекъ. Нѣжин. у.
Варі́йник, ка, м. = Варінник. Вх. Зн. 5.
Варі́нка, ки, ж. = Варіння. Сим. 184.
Варі́нник, ка, м. Родъ кухоннаго горшка. Шух. I. 264.
Варі́ння, ня, с. Варка, вареніе. Уман І. 64. Яке ж воно буде варіння без дров? Полт. г.
Варінча́, ча́ти, с. Небольшой горшокъ, достаточный для двухъ. Шух. I. 264.
Варія́нт, ту, м. Варіантъ. О. 1862. I. 49.
Ва́рка, ки, ж. Рыбья голова. МУЕ. I. 48. (Добруджа).
Варки́й, а́, е́. Удобоваримый. Уман. IV. 143.
Ва́рко, нар. 1) Жарко (о погодѣ). Лебед. у. 2) Вѣроятно, правдоподобно. Галиц. 3) = Варівко́ 1. Шух. I. 83.
Ва́ркось, нар. = Варко 2. Вх. Зн. 5.
Ва́рмія, мії, ж. Армія. Левч. Наче міліон віська хто поставив коло мене, наче вармія. Драг. 66.
Варна́к, ка, м. Бѣглый каторжникъ (въ Сибири). Не на Вкраїні, а далеко аж за Уралом, за Елеком старий недобиток-варнак мені росказував оттак. Шевч. 585.
Варня́, ні́, ж. Помѣщеніе для варки, кухня. Желех.
Варня́кати, каю, єш, варня́чити, чу, чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить. Ном. № 13047.
Варови́й, а́, е́. Относящійся къ вару 1. Вас. 146.
Варо́вня, ні, ж. Сторожевая башня. Уман. I. 17.
Варстат, ту, м. См. Верстат.
Варт, ва́ртий, а, е. Стоющій; стоитъ. Не варт і річі. Ном. № 6551. Не варт і печеної цибулі. Ном. № 7605. Пусти його, не варт він того. Шевч. 319. Рублів з п'ять варт. Грин. II. 60.
Ва́рта, ти, ж. Стража, караулъ; время стоянія на стражѣ, на часахъ. А варта заснула, пан приїхав — не чула. Чуб. V. 64. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Чуб. II. 77. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. К. ЧР. 312. Прийде безщасна та варта, тра її одстояти. Рудч. Чп. 87. На ва́рті. На часахъ. Ходять по двору на варті. ЗОЮР. I. 248. Ум. Ва́ртонька.
Варта́рка, ки и варта́рня, ні, ж. Сторожка, будка для сторожа или часового. Желех. Вх. Зн. 5.
Варта́ти, таю, єш, гл. Стоить. Звідуются го тоти, што може тот плуг варта́ти. Гн. I. 41. Він ва́ртат пінязі. Гн. I. 41.
Ва́ртий. См. Варт.
