Словник української мови (1937)/дідинець
| ◀ дідик | Словник української мови Д дідинець |
дідич ▶ |
|
Діди́нець, нця, м. Двор. А взяв я їй за рученьку, взяв я їй за обі, запровадив чрез дідинець до покою к собі. Гол. III. 26.
| ◀ дідик | Словник української мови Борис Грінченко Д дідинець |
дідич ▶ |
|
Словник української мови — Д
дідинець
Борис Грінченко
1937
Діди́нець, нця, м. Двор. А взяв я їй за рученьку, взяв я їй за обі, запровадив чрез дідинець до покою к собі. Гол. III. 26.