Словник української мови (1937)/дідик
◀ дідизний | Словник української мови Д дідик |
дідинець ▶ |
|
Ді́дик, ка, м. 1) = Дідунь. 2) Ручная метелка из соломы, травы, стружек и т. п. 3) Раст. крестовая трава. 4) Насек. медведка обыкновенная, Gryllotalpa vulgaris. Ум. Дідичок.