Словник української мови (1937)/дідич
| ◀ дідинець | Словник української мови Д дідич |
дідичка ▶ |
|
Ді́дич, ча, м. Помещик, владетель. Коли хочеш дідичем на Вкраїні сидіти, то перше всього вези сюди огненну бронь да сип замочок кругом будинків. Хата. 136. Отам стояв дворець красний, а в ньому роскоші, там жив дідич дуже добрий — все роздає гроші. ЗОЮР. II. 85.