Словник української мови (1937)/дубовий

by Борис Грінченко

◀ дубняк

Словник української мови Борис Грінченко Д дубовий

дубовик ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дубо́вий, а, е. Дубовый. Щоб тобі дубовий хрест. Ном. № 3783. Високим валом воно (село) обсипалось і по валу дубовими палями опарканилось. К. Хмельн. 97. Дубо́ва ла́па. Раст. Sticta pulmonacea. ЗЮЗО. I. 137. Дубо́ві листки́. Род вышиванья на женских сорочках. Чуб. VII. 427.