Словник української мови (1937)/дрімати

by Борис Грінченко

◀ дрімання

Словник української мови Борис Грінченко Д дрімати

дріматися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дріма́ти, ма́ю, єш, гл. Дремать. Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає. Ном. № 5742. Зирнув місяць тихесенько зза чорної хмари: дрімай, дрімай… до нової кари. Морд. (Млр. л. сб. 66). Стали спочивати, став Марко дрімати. Мет. 100.