Словник української мови (1937)/дріматися

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дріматися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дріма́тися, ма́ється, гл. безл. Клонить ко сну. Став кунь вороний спотикатися, мені молодому да дріматися. Млр. л. сб. 242. Дрімається мені. Федьк.