Словник української мови (1937)/дошпенту
| ◀ дошпенету | Словник української мови Д дошпенту |
дошпиговуватися ▶ |
|
Дошпенету, дошпе́нту, нар. = Дощенту. З'їла худоба дошпенту. Вх. Лем. 411.
| ◀ дошпенету | Словник української мови Борис Грінченко Д дошпенту |
дошпиговуватися ▶ |
|
Словник української мови — Д
дошпенту
Борис Грінченко
1937
Дошпенету, дошпе́нту, нар. = Дощенту. З'їла худоба дошпенту. Вх. Лем. 411.