Словник української мови (1937)/дошпенету
| ◀ дошпаровувати | Словник української мови Д дошпенету |
дошпенту ▶ |
|
Дошпенету, дошпе́нту, нар. = Дощенту. З'їла худоба дошпенту. Вх. Лем. 411.
| ◀ дошпаровувати | Словник української мови Борис Грінченко Д дошпенету |
дошпенту ▶ |
|
Словник української мови — Д
дошпенету
Борис Грінченко
1937
Дошпенету, дошпе́нту, нар. = Дощенту. З'їла худоба дошпенту. Вх. Лем. 411.