Словник української мови (1937)/дорубувати
| ◀ дорублювати | Словник української мови Д дорубувати |
дорубуватися ▶ |
|
Дору́бувати, бую, єш, сов. в. доруба́ти, ба́ю, єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, щоб не мокли на дощі. Харьк. у.