Словник української мови (1937)/дорублювати

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дорублювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дору́блювати, люю, єш, сов. в. доруби́ти, блю́, биш, гл. Оканчивать, окончить обрубать (в шитье). Ти ще й рубця не дорубиш, я вже й звернусь. Кв.