Словник української мови (1937)/докір

by Борис Грінченко

◀ докінчувати

Словник української мови Борис Грінченко Д докір

докірливий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Докі́р, ко́ру, м. Укор, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Ном. № 922. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір. Левиц. Пов. 69.