Словник української мови (1937)/докінчувати
| ◀ докінчити | Словник української мови Д докінчувати |
докір ▶ |
|
Докі́нчувати, чую, єш, сов. в. докінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Оканчивать, окончить. К. (О. 1861. VI. 33).
| ◀ докінчити | Словник української мови Борис Грінченко Д докінчувати |
докір ▶ |
|
Словник української мови — Д
докінчувати
Борис Грінченко
1937
Докі́нчувати, чую, єш, сов. в. докінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Оканчивать, окончить. К. (О. 1861. VI. 33).