Словник української мови (1937)/докінчувати

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
докінчувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Докі́нчувати, чую, єш, сов. в. докінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Оканчивать, окончить. К. (О. 1861. VI. 33).