Словник української мови (1937)/докоряти
| ◀ докоряння | Словник української мови Д докоряти |
докорятися ▶ |
|
Докоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. докорити, рю́, ри́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. Як будеш ти мені сими словами докоряти, не зарікаюсь я тобі самому з пліч голову як галку зняти. Мет. 390. Прийшов докорити світові за гріх. Єв. І. XVI. 8.