Словник української мови (1937)/докоротати
◀ докорище | Словник української мови Д докоротати |
докоряння ▶ |
|
Докорота́ти, та́ю, єш, гл. Дотянуть, довлачить. Насилу ніч ту докоротала. Де мені смерті своєї дождати, альбо віка свого докоротати. Мет. 349.