Словник української мови (1937)/докорище
| ◀ докорити | Словник української мови Д докорище |
докоротати ▶ |
|
Доко́рище, ща, с. Упреки, укоры. Канев. у. От як опізниться прийти, то вже й єсть йому докорище од батька. Як зачнуть: ти до гульні проворний, а до роботи так ні. Та всяко, всяко. Пирят. у.