Словник української мови (1937)/дозоляти

by Борис Грінченко

◀ дозолочувати

Словник української мови Борис Грінченко Д дозоляти

дозорець ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дозоля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дозоли́ти, лю́, лиш, гл. Допекать, допечь кому-нибудь. Хіба я не знаю, як їм (вівцям) оцей дощ дозоля? Мир. ХРВ. 51.