Словник української мови (1937)/довалюватися
| ◀ довалювати | Словник української мови Д довалюватися |
доварити ▶ |
|
Дова́люватися, лююся, єшся, сов. в. довали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Добираться, добраться, дотаскиваться, дотащиться. Коли б же нам до города довалитися, ой час тому отаману поклонитися. Чуб. V. 1011. Як нам до пекла довалитись? Котл. Ен. 2) Набрасываться, наброситься на еду. Ото доваливсь до миски, як свиня до корита. Доваливсь, як віл до браги. Ном. № 12199.