Словник української мови (1937)/довалювати
| ◀ довалити | Словник української мови Д довалювати |
довалюватися ▶ |
|
Дова́лювати, люю, єш, сов. в. довали́ти, лю́, лиш, гл. Приваливать, привалить.
| ◀ довалити | Словник української мови Борис Грінченко Д довалювати |
довалюватися ▶ |
|
Словник української мови — Д
довалювати
Борис Грінченко
1937
Дова́лювати, люю, єш, сов. в. довали́ти, лю́, лиш, гл. Приваливать, привалить.