Словник української мови (1937)/довадити

by Борис Грінченко

◀ довада

Словник української мови Борис Грінченко Д довадити

довадливий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дова́дити, ва́джу, диш, гл. 1) Досадить. До того мені довадив, що вже й вадити більш ні в чім. Змиев. у. 2) Приучить. Довадив хлопця до горілки. Харьк.