Словник української мови (1937)/давно
◀ давнішній | Словник української мови Д давно |
давноколишній ▶ |
|
Да́вно, на, с. (Употребляется только в косвенных падежах). А тут бур'ян, піски, тали, і хоч би на сміх де могила о давнім-давні говорила. Шевч. 378. І батьки наші казали, що зробив ти в давні-давна. К. Псал. Зда́вна, з да́внього-да́вна, з да́вніх-даве́н. Издавна, с незапамятных времен. Був собі дід та баба, з давнього-давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Шевч. 98. Ви, тітко, кажете, що се Музичин грунт, з давніх-давен. Аджеж у давнього Музики було багато степу. Левиц. Пов. 373. Це ще з давніх-давен у нас повелося. Харьк. г.
Давно́, нар. Давно. Да вже ж моєї дівчиноньки давно не було. Чуб. III. 149.