Словник української мови (1937)/гуркнути

by Борис Грінченко

◀ гуркіт

Словник української мови Борис Грінченко Г гуркнути

гуркота ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гу́ркнути, ну, неш, гл. Однокр. в. от гуркати. 1) Стукнуть, грохнуть. Ганна гуркнула дверми, аж вікна задзвеніли. Левиц. I. 54. См. Грюкнути. 2) Крикнуть басом. Чого ти кричиш на мене? — гуркнув він басом. Левиц. Пов. 59.