Словник української мови (1937)/грозьба
◀ грозно | Словник української мови Г грозьба |
громада ▶ |
|
Гро́зьба́, би́, ж. = Грізьба. Ні просьби, ні грозьби не чує. МВ. II. 45. Та й просила нас грозьбо́ю і просьбо́ю, щоб привезли галочку із собою. Грин. III. 484.