Словник української мови (1937)/громада

by Борис Грінченко

◀ грозьба

Словник української мови Борис Грінченко Г громада

громадити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Грома́да, ди, ж. Общество равноправных лиц, мир, собрание, мирская сходка. Громада — великий чоловік. Ном. № 10736. Дай, боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Ном. № 13590. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Ном. № 6865. Не хотілось в снігу, в лісі, козацьку громаду з булавами, з бунчуками збирать на пораду. Шевч. 4. Слухайте ж, панове громадо! Шевч. 165. По селу люди громадою ходять та когось, мабуть, б'ють, бо дуже кричать. Рудч. Ск. I. 186. Турки село зрабували, громадами людей гнали. Лукаш. 116. Ум. Грома́дка, грома́донька. Чуб. V. 110. Грома́дочка.