Словник української мови (1937)/відрочити
◀ відросток | Словник української мови В відрочити |
відрубати ▶ |
|
Відрочи́ти. См. Відрочувати.
◀ відросток | Словник української мови Борис Грінченко В відрочити |
відрубати ▶ |
|
Словник української мови — В
відрочити
Борис Грінченко
1937
Відрочи́ти. См. Відрочувати.