Словник української мови (1937)/відриватися

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відриватися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відрива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відірва́тися, рву́ся, вешся, гл. Отрываться, оторваться. Випив він та зараз давай відриватись від стіни. Рудч. Ск. II. 69. Одірвись, коню, од берестонька. Мет. 19.