Словник української мови (1937)/відривати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відривати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відірва́ти, рву́, веш, гл. Отрывать, оторвать. Ой відріжте й або відірвіте й та срібного гудзя. Мет. 403.