Словник української мови (1937)/відпрядки

by Борис Грінченко

◀ відпрядати

Словник української мови Борис Грінченко В відпрядки

відпускати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відпря́дки, дків, м. мн. Остатки, отбросы при прядении. Ум. Відпря́дочки. Що ж она діє? — Золото пряде. Ходім до неї колядувати, ой чей же нам дасть по колядочці, по колядочці, хоть відзаддячко… хоть відпрядочки на шаріночку.