Словник української мови (1937)/відпускати

by Борис Грінченко

◀ відпрядки

Словник української мови Борис Грінченко В відпускати

відпуст ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відпуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. відпусти́ти, пущу́, стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. Шевч. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. АД. I. 209. 3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити. 4) Разрешать, разрешить (от грехов). Одпусти, боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра. Ном. № 9114.