Словник української мови (1937)/відпрошуватися

by Борис Грінченко

◀ відпрошувати

Словник української мови Борис Грінченко В відпрошуватися

відпрягати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відпро́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. відпроси́тися, шу́ся, сишся, гл. Отпрашиваться, отпроситься. Відпросились у матері у Київ. Стор. МПр. 34.