Словник української мови (1937)/відпрошувати

by Борис Грінченко

◀ відпрохуватися

Словник української мови Борис Грінченко В відпрошувати

відпрошуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відпро́шувати, шую, єш, сов. в. відпроси́ти, шу́, сиш, гл. Отпрашивать, отпросить, освободить просьбами. Побачиш сина, а може й додому одпросиш. Левиц. I. 60.