Словник української мови (1937)/відпросити
◀ відпродувати | Словник української мови В відпросити |
відпроторити ▶ |
|
Відпроси́ти, ся. См. Відпрошувати, ся.
◀ відпродувати | Словник української мови Борис Грінченко В відпросити |
відпроторити ▶ |
|
Словник української мови — В
відпросити
Борис Грінченко
1937
Відпроси́ти, ся. См. Відпрошувати, ся.