Словник української мови (1937)/відлучний
| ◀ відлучатися | Словник української мови В відлучний |
відлучувати ▶ |
|
Відлу́чний, а, е. Отделенный, отделившийся. Новомоск. у.
| ◀ відлучатися | Словник української мови Борис Грінченко В відлучний |
відлучувати ▶ |
|
Словник української мови — В
відлучний
Борис Грінченко
1937
Відлу́чний, а, е. Отделенный, отделившийся. Новомоск. у.