Словник української мови (1937)/відлучатися

by Борис Грінченко

◀ відлучати

Словник української мови Борис Грінченко В відлучатися

відлучний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відлуча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. відлучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Отделяться, отделиться, разлучаться, разлучиться. Там Маруся заручається, од батенька одлучається. Мет. 127. У дорозі не можна відлучитися від товаришок. Змиев. у.