Словник української мови (1937)/відзволити
| ◀ відзвичаювати | Словник української мови В відзволити |
відзволяти ▶ |
|
Відзво́лити, ся. См. Відзволяти, ся.
| ◀ відзвичаювати | Словник української мови Борис Грінченко В відзволити |
відзволяти ▶ |
|
Словник української мови — В
відзволити
Борис Грінченко
1937
Відзво́лити, ся. См. Відзволяти, ся.