Словник української мови (1937)/відзвичаювати
| ◀ відзвичаїти | Словник української мови В відзвичаювати |
відзволити ▶ |
|
Відзвича́ювати, ча́юю, єш, сов. в. відзвича́їти, ча́ю, їш, гл. Отучать, отучить. Желех.
| ◀ відзвичаїти | Словник української мови Борис Грінченко В відзвичаювати |
відзволити ▶ |
|
Словник української мови — В
відзвичаювати
Борис Грінченко
1937
Відзвича́ювати, ча́юю, єш, сов. в. відзвича́їти, ча́ю, їш, гл. Отучать, отучить. Желех.