Словник української мови (1937)/відзволяти
◀ відзволити | Словник української мови В відзволяти |
відзволятися ▶ |
|
Відзволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відзво́лити, лю, лиш, гл. Освобождать, освободить, выручить. Рудч. Ск. I. 138. Ото одзволив (од чортів) він сина. Драг. 51. Ти одзволив нас од смерті. Рудч. Ск. I. 120.