Словник української мови (1937)/віджимати

by Борис Грінченко

◀ відживляти

Словник української мови Борис Грінченко В віджимати

віджинати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Віджима́ти, ма́ю, єш, сов. в. віджа́ти, відіжму́, меш, гл. Выкручивать, выжимать, выжать мокрое белье. А дівка-чорнявка порається у другій хаті — віджимає сорочки. Рудч. Ск. II. 151. Мотря стала віджимати сорочки з відмоки. Левиц. КС. 43.