Словник української мови (1937)/відбабувати
◀ відати | Словник української мови В відбабувати |
відбавити ▶ |
|
Відбабува́ти, бу́ю, єш, гл. Окончить практику (об акушерке). Пішла, відбабувала і вернулась додому. Чуб.
◀ відати | Словник української мови Борис Грінченко В відбабувати |
відбавити ▶ |
|
Словник української мови — В
відбабувати
Борис Грінченко
1937
Відбабува́ти, бу́ю, єш, гл. Окончить практику (об акушерке). Пішла, відбабувала і вернулась додому. Чуб.